Напередодні Пасхи – дня Христового Воскресіння – ми попросили Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета розповісти читачам “Магната” про важливість цього великого свята.
 
Яке значення в житті християнина має свято Пасхи?
– Пасха – це найбільше хрис­тиянське свято, яке пов’язане із Воскресінням Ісуса Христа. Його Воскресіння є доказом того, що Він – не проста людина, а істин­ний Бог, тому що людина сама себе воскресити не може, вос­кресити її в змозі лише Бог. Ісус Христос воскрес Сам, і про це свідчить Євангеліє, яке є дійсно написаним у І ст., про це свідчать проповіді апостолів. Апостол Павло каже, що коли б Христос не воскрес, то й проповідь наша була б марна, марна і віра наша, і всі люди залишилися б у гріхах.
Воскресіння Ісуса Христа – це свідчення того, що християнство є єдиною істинною релігією: жодна з релігій, які існували до цього часу, які зараз існують, не можуть претендувати на звання істинної релігії, тому що істинною може бути тільки та, яка відкрита са­мим Богом. Релігія, створена людиною, не може бути істин­ною, вона може лише наближа­тись тією чи іншою мірою до істин­ної релігії.
Значення події, яку ми свят­куємо, полягає і в тому, що Ісус Христос дає нам надію і впев­неність, що ми, люди, воскрес­немо в свій час подібно до Ньо­го. У нас може виникати питан­ня: а чи дійсно це буде? Може, це лише слова, які повинні втішати нас? Дійсно, це відбу­деться реально. Смерть увійшла в людську природу теж не відразу. Коли Бог створив людину і сказав, що не можна їсти з дерева плоду, бо він принесе смерть, то перші люди, порушивши заповідь Божу, померли зразу ж – духовно. Духовна смерть поляга­ла в припиненні прямих зв’язків людини з Богом. Фізична смерть настала не відразу після пору­шення заповіді, а прийшла пізніше, і закон смерті розпов­сюдився на усіх без винятку лю­дей. Христос є новим Адамом, який оновив людську природу в Своїй особі. Тепер ця оновлена природа буде розповсюджена на весь людський рід. І ми, люди, також воскреснемо.
Для того, щоб воскреснути, потрібно подолати гріх, тому що саме гріх – причина смерті. Вос­кресіння Ісуса Христа означає, що Бог прощає людям їхні гріхи, але тільки тим, хто кається. Наслідком відпущення гріхів є визволення людини від смерті. Ми не тільки віримо в усе це, а й упевнені: так буде. Якщо ви порівняєте, як святкує Церква Різдво Христове і як святкує Пасху (Воскресіння Ісуса Христа), то побачите, що Пасху вона святкує набагато урочистіше, то­му що Воскресіння – це перемо­га над гріхом і смертю. Тому радіють не тільки люди, а й при­рода: Пасху ми святкуємо навесні, коли сама природа оживає. І як оживає мертва природа, так оживає людство внаслідок Вос­кресіння Ісуса Христа.
Вітаються в це свято по-особливому: “Христос воскрес!” Відповідають: “Воістину воскрес!”
– Як має зустріти це свя­то справжній християнин?
Справжній християнин по­винен зустріти Пасху очищеним від гріхів. Кожна людина тією чи іншою мірою є грішною. Для очи­щення від гріха Церква встанови­ла Великий піст, протягом якого люди повинні обмежувати себе в їжі. Однак стримання в їжі – це лише допоміжний фактор, голо­вним тут є втримання від гріха, від різних пороків: від гніву, плотських похотей, неправди, ненависті, користолюбства. Та­ким чином, піст – це підготовка до гідної зустрічі свята Вос­кресіння Ісуса Христа.
Православні християни впродовж Великого посту ідуть до сповіді, щоб покаятись у своїх гріхах. Каятися треба не у за­гальних гріхах, а у конкретних власних гріхах. Коли людина ка­же, що вона взагалі грішна, це означає, що вона не бачить своїх гріхів. Каються у своїх гріхах пе­ред самим Богом, священик тут є лише свідком покаяння христи­янина. Відпускає гріхи також не священик, а Бог. Покаявшись, християнин може причаститися Святих Таїнств Христових. Лю­дина, яка, постячись духовно і тілесно, очистилася від гріхів, з радістю зустрічає свято Пасхи.
Чи можна приходити на сповідь в останній тиждень перед Пасхою?
– Не тільки можна, а й потрібно. Саме починається Страсний тиждень, коли сама атмосфера богослужіння нагадує нам про останні події в житті Ісу­са Христа: зраду Іуди, одного з дванадцяти Христових учеників, суд над Ісусом Христом, його невинні страждання, які свідчать про те, що гріх, зло можна побороти не злом, а лише добром. Ненависть не можна побороти ненавистю, її можна перемогти тільки лю­бов’ю. І Христос своїми невинни­ми стражданнями переміг людсь­кий гріх. Подібно до Нього і ми повинні перемагати гріхи, людсь­ке зло невинними стражданнями, а ми іноді кажемо: “Чому я страждаю? Чому Бог допускає несправедливі страждання?” А Бог це допускає тому, що й Хри­стос переміг гріх Своїми невин­ними стражданнями. Тому, коли Бог допускає наші страждання, це означає, що така Його воля. Апостол Петро застерігає хрис­тиян від страждань за злочинність або через зазіхання на чуже. Про несправедливі ж страждання апостол Петро каже: “Радуйтеся, що ви сподобились такої долі”.
Що символізують приго­товані до свята паски та фарбовані яйця?
Коли ми вживаємо пасхаль­ний хліб і фарбовані яйця, ми зовні сповідуємо нашу віру у Воскресіння Ісуса Христа, а також і у власне воскресіння.
Що Ви побажали пра­вославним християнам на­передодні свята Пасхи?
– Дорогі браття і сестри! Хри­стос воскрес!
Ми усвідомлюємо значення Воскресіння Христового всім серцем, всім розумінням і всією своєю істотою лише тоді, коли смерть торкається нашого сер­ця, коли вона стискає його своїми холодними кліщами. В цих жахливих обставинах Вос­кресіння Христове заспокоює нашу душу, лікує глибоку рану нашого серця і подає нам надію на життя вічне.
Воскресіння Христове відбу­лося після голгофських страж­дань Господа нашого Ісуса Хрис­та, коли Він перетерпів неви­мовні душевні й фізичні муки. На Голгофі юдеї безрозсудно вигу­кували: “Якщо Ти Син Божий, спасись Сам; інших спасав, а Се­бе не можеш спасти; зійди з хре­ста, і ми увіруємо в Тебе”! Чи не подібне ми чули від безбожників, коли вони, знущаючись над віру­ючими, руйнували храми Божі, глузували з усього святого і говорили: “Де ваш Бог? Чому Він не захищає вас”?
У Христа Спасителя була Гол­гофа, але після неї настало Вос­кресіння. У Божої Матері й у апос­толів була скорбота, а потім прий­шла радість. Подібне відбувається в житті кожного християнина. Християнство – це не вчення про Христа, а спосіб життя. Кожен християнин повинен нести свій хрест і піднятися на свою голго­фу. Тоді й він стане співучасником Воскресіння Христового.
За свою тисячолітню історію український народ багато страж­дав – згадаймо хоча б татаро-монгольську навалу. Протягом багатьох століть він терпів усіля­ке поневолення. Його нищили го­лодомором, війнами, концтабо­рами, Сибіром і Соловками. Його мову зневажали, а розвиток ук­раїнської культури гальмували й обмежували. Тепер, після довгих віків поневолення і боротьби, Ук­раїна отримала державну неза­лежність. Після своїх голгофсь­ких страждань вона воскресла як держава. Україна поступово виз­воляється від духовного полону державного атеїзму. Коли на місці зруйнованих церков підні­маються нові величні храми, хіба це не воскресіння? Коли дорогою до храму Божого ідуть діти й мо­лодь, хіба це не свідчить про ду­ховне воскресіння? Тільки той, хто не має духовних очей, не ба­чить в цьому прояву всемогут­ності Божої.
У повсякденному житті навіть у незалежній державі ми бачимо неправду, насильство над свобо­дою, дарованою Богом, неспра­ведливе збагачення одних за ра­хунок зубожіння інших. У цій складній ситуації і тяжких обста­винах життя Ісус Христос гово­рить Своїм послідовникам: “У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ” (Ін. 16, 33). Воскресіння Христове все­ляє в нас надію і надає духовну силу перемагати страждання та всілякі види зла. Ми повинні усвідомлювати, що правда Божа завжди перемагає, що ненависть і ворожнеча несумісні з христи­янською любов’ю, що гріх завжди роз’єднує, а любов об’єднує.
Воістину Христос Воскрес!
 
Брала інтерв’ю Наталія ДАНЮК,
 газета “Магнат”, 30 квітня 2002 року