“Ідіть по всьому світу і про­повідуйте...” Ці слова Ісуса Христа втілилися на теренах Київської держави. Багато сто­літь тому, ступивши на київські пагорби, апостол Андрій Первозваний приніс цій землі своє заступництво і Божу Бла­годать. Із золотоверхого Києва розійшлося християнство по всіх просторах України-Руси. А на древніх печерських горах зародилося чернецтво, здобув­ши своєю святістю славу ук­раїнському православ’ю. Сівачі Слова Божого утверджували своєю діяльністю віру правос­лавну і підтримували побожне благочестя серед нашого на­роду. Взірцем проповідництва у наші дні можна назвати повчальне слово Предстоятеля Ук­раїнської Православної Церк­ви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, з яким зустрівся ко­респондент “ЗіО” .
 
– Ваша Святосте, рано чи піз­но людина замислюється над своїм призначенням на землі, над сенсом життя. Деякі, приходячи до Бога, стикаються з питанням істинності віри.
– Істинною вірою є та, яку відк­рив сам Бог. Існують релігії при­родні – вони побудовані на тя­жінні людини до Бога, бо в самій природі людини закладено ідею Божественності. Християнство не є природною релігією, бо воно побудовано на Божественному Одкровенні, тобто сам Бог відк­рив ті істини, які потрібно знати людині. Істинність Божественного Одкровення Бог підтвердив Си­ном Своїм – Ісусом Христом, Який втілився, став людиною і Який довів, що Він не просто смертна людина. Проповідуючи, Ісус казав: “Якщо ви не вірите Моїм словам, що Я є Син Божий, то повірте Моїм ділам”. А діла його були надприродними: Він зціляв хворих, воскрешав мертвих тощо. І робив це тільки за допомогою сили слова Свого: казав сліпому “будеш бачити” – і той бачив, казав каліці “вста­вай і йди” – той вставав і йшов...
А подолання смерті, воскресін­ня Ісуса Христа стало основою віри християнської, безперечним свідченням істинності та божественності цього вчення.
– А у чому, на Вашу думку, полягає сенс земного життя?
– Земне життя має сенс тільки у тому разі, якщо існує Бог та існує вічне життя. Чому? Земне життя пов’язане зі страждан­нями, несправедливістю, хворо­бами, боротьбою добра і зла. Якщо немає вічного життя, вини­кає питання: а чого прагнути, чи треба боротися зі злом? Наві­що боротися, можна жити за принципом: вигідно це мені, ко­рисно – значить правильно. А добро чи зло – не має значення. А якщо є вічне життя, то ти вже своїм земним існуванням робиш вибір. Якщо обираєш добро тут, на землі, борешся зі злом, то й у вічне життя входиш людиною, котра тяжіє до світла, до Бога, до усього найкращого, найблаженнішого, і Господь дає це тобі. Коли ж на землі обирав усе зле, жив несправедливо, грабу­вав, не хотів працювати, зруй­нував сім’ю, дітей не вчив, то ти сам добровільно обрав своє май­бутнє у стражданнях. У цьому і полягає сенс земного життя: у виборі свого вічного майбутнього – бла­женства чи страж­дання.
– Ваша Святосте, Ви приділяєте вели­ку увагу людям, які схибили на життє­вому шляху і відбу­вають покарання в місцях позбавлення волі: освячуєте кап­лиці, молитовні кімнати, забезпечуєте тамтешні бібліоте­ки духовною літера­турою тощо. Як Ви ставитесь до людей, які тимчасово ізольо­вані від суспільства?
– По-християнськи. Що це значить? По-перше, ми повинні ус­відомлювати, що ці люди носять образ Божий, є дітьми Божими, але у своєму житті вони звернули не на той шлях. Тому наше завдання до­помогти їм вийти на правильну, істинну дорогу, дорогу до Бога, допо­могти їм змінити свій спосіб жит­тя. Немає гріха у світі, якого Бог не може простити. Але за однієї умови: якщо людина розкається. А розкаятися – це не є тільки сказати: “Господи, прости мене”. Покаян­ня – це зміна свого життя на краще. Якщо кається блудниця, то вона починає жити цнотливо, грабіжник – чесно, хто зруйну­вав сім’ю – повернувся до своїх рідних. Оце і є каяття. До того часу, поки людина, яка падає, все ж знаходить сили підніматися, її не здолають ні зло, ні гріх. Гріш­ник, котрий визнає свій гріх, має шанс на порятунок. Коли ж опус­тився, не усвідомлює, що чинить, не бореться зі злом у самому собі, вважає, що веде нормаль­ний спосіб життя, це вже стан, який у нас називають хулою на Свя­того Духа. Але допоки людина живе, ніхто не має права її за­суджувати. Бог їй суддя. Багато грішників каються вже на смерт­ному одрі. Щоб боротися зі злом, гріхом, слід завжди пам’ятати про свій смертний час. Пам’ятати про те, що у вічне жит­тя відійдеш не з “мерседесом”, грошима, квартирою, дачею, а підеш таким, яким прийшов у цей світ, – нагим. І тільки те, що ти зробив у земному житті доброго чи поганого, залишиться з то­бою у вічному майбутньому.
– Кілька років тому серед та­лановитих людей, що відбува­ють покарання, проводився конкурс "Просвітління", на який вони представляли свої роботи. Познайомитися з експозицією мали змогу мешканці столиці, інших міст України. Відгуки були тільки позитивні. Чи існує можливість у Церкви допомагати обдарованим лю­дям після звільнення, скажімо, працевлаштовувати їх у цер­ковних майстернях?
– Зараз будується та відрод­жується багато храмів, і ми бу­демо намагатися допомагати цим людям розвивати свій талант. На все воля Господня.
– А що спонукало Вас прийти до Бога?
– Мої батьки були релігійними лю­дьми, але я виховувався у радянсь­кій школі і тому, як усі на той час, не мав змоги обрати шлях служіння Господу. Коли ж на фронті загинув мій батько, я за­мислився над сенсом земного життя людини. Так я прийшов до Бога.
– Яким Ви бачите майбутнє нашої держави?
– Я бачу Україну незалежною, духовно відродженою держа­вою, з високим рівнем життя лю­дей – у нас є усі можливості зробити її такою.
– Ви побували у багатьох країнах світу. Яка з націй най­більш релігійна?
– Немає на світі народів, які б не вірили в Бога, але кожен народ вірить по-своєму. Справа тут у тому, наскільки ця віра втілюється в життя і які цінності ставляться на перший план.
– Зло міцно тримається на землі, у людських душах. Де заховано його коріння?
– Ця вада існує тому, що у світі діє не тільки Бог, але й диявол та злі духи, які відштовхують лю­дину від Бога, показують себе в таких проявах, як сатанізм, зна­харство, магія тощо. Все зале­жить від волі людини. Є розум – значить, є можливість обрати свій шлях.
– Ми живемо на рубежі тися­чоліть. Що готує нам нове ти­сячоліття?
– Це залежить від нас самих, ми творці свого майбутнього.
– Ваша Святосте, що Ви побажали б читачам нашої газети?
– Хочу побажати, щоб вони усвідомили сенс земного життя, завжди пам’ятали: земне життя це частина нашого буття взагалі. Дотримуйтесь законів Божих – і Бог допоможе вам.
 
Бесіду вів О. ІВАНОВ,
газета “Закон і обов’язок”, 21 травня 2000 року