Дві приємні і довгоочікувані події сталися на Хмельниччині в останні дні: нарешті встановилася справжня літня погода, і нас відвідав з триденним візитом Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Меткі на слово журналісти одразу ж “об’єднали” ці події: “Патріарх погоду нам привіз”.
Словом, приїзд Його Святості таки став для подолян святом. А для хмельничан – особливо, тому що у минулу суботу в обласному центрі Святійший Патріарх освятив наріжний камінь на місці спорудження майбутнього храму Різдва Христового, котрий будується на честь 2000-ліття Різдва Христового. До речі, Патріарх Філарет пообіцяв і освятити храм, коли той буде збудований, і це, схоже, недалека у часі подія, тому що нульовий цикл будівництва уже виконується і буде завершений за півтора місяця.
За три дні свого перебування на Хмельниччині Патріарх УПЦ Київського Патріархату Філарет відвідав і кілька районів області, зокрема Старокостянтинівський, Дунаєвецький і Кам’янець-Подільський. А в обласному центрі відвідав навіть відому в усій Україні нашу кондитерську фабрику: це перший священнослужитель, до того ж найвищого церковного сану, який переступив поріг підприємства з часу його заснування, чим і зробив цей день історичним у життєписі фабрики.
В останній день свого перебування на землі Поділля, і зокрема у Хмельницькому, Святійший Патріарх зустрівся з головою обласної держадміністрації Є. Я. Гусельниковим та керівництвом області. Пан Гусельников подякував Святійшому Патріарху за плідну працю, яку той вершить на ниві духовності, у справі об’єднання Української Православної Церкви, і розповів Патріарху та супроводжуючим Його Святість представникам вищого духовенства України про стан справ у Подільській губернії у відродженні духовності і православної віри. Зокрема, як зазначив Євген Якович, на Поділлі споруджено за останні роки 182 нових православних храми. Духовне життя подільських мирян не позначене пристрастями міжконфесійного розбрату, і тому, підкреслив голова держадміністрації, можна з упевненістю сказати: становлення нашої духовності і віри якнайкраще сприяє справі будівництва держави, головною засадою якої є самостійність і висока духовність. Євген Якович високо оцінив і плідну діяльність єпископа Хмельницького і Кам’янець-Подільського Антонія (Махоти) УПЦ Київського Патріархату, який докладає усіх зусиль, аби наша Українська Церква була об’єднаною і міцною. Добротворчі зусилля єпископа Антонія високо оцінив і Патріарх, зазначивши, що владика Антоній (Махота) – один з небагатьох єпископів УПЦ Київського Патріархату, котрий підтримує толерантні стосунки з єпископом, що керує єпархією УПЦ, яку політики і значна частина віруючих називають Московською, і добрі стосунки двох подільських єпископів, двох Антоніїв, зазначив Патріарх, – то добра ознака, бо лише у злагоді й повазі можливе мирне і добровільне об’єднання розколотого українського православ’я.
На завершення зустрічі і на знак шани та поваги голова Української Православної Церкви Київського Патріархату подарував пану Гусельникову і присутнім на зустрічі керівникам області пам’ятні освячені Біблії. А від імені подолян і обласної держадміністрації Євген Якович вручив Патріарху чудовий живописний подільський пейзаж, а єпископам, що супроводжували його Святість, – сувенірні фотоальбоми “Хмельниччина” і квіти.
У зустрічі в облдержадміністрації взяли участь заступник голови облдержадміністрації О. С. Заярнюк та заступник голови обласної ради В. П. Осадчий.
Цього ж дня Предстоятель УПЦ Київського Патріархату зустрівся з представниками засобів масової інформації Хмельниччини і відповів на численні запитання.
Приміром, журналістів цікавило: а яким шляхом і як довго ітиме процес об’єднання Української Церкви?
– Усе залежить від активності духовенства, від державницьких дій, від зацікавленості Президента у міцній і об’єднаній Українській Церкві. Те, що у православній єдиній державі існує дві Українські Православні Церкви – це нонсенс, – переконаний Патріарх – Єдина держава сильна єдиною Церквою. Церквою, котра проповідує ідеї духовності. І якщо держава – це тіло України, то національна Церква – це її дух... І хоч держава не може втручатися у церковні справи, але сприяти духовному національному розвитку може і повинна... Ось приклад – ваша область. Ще півроку тому тут було дуже мало парафій УПЦ Київського Патріархату. А нині їх – 117. Звісно, ми об’єдналися з автокефальною Церквою, і це об’єднання лише зміцнило засади істинної Української Церкви. Чи об’єднаємося ми з діючою в Україні Московською Церквою до 2000 року? Можна, звісно, форсувати цей процес. Але це не буде реальне об’єднання. Силуване. Є відповідна кількість віруючих Московського Патріархату, котрі досить упевнено стоять на московських позиціях. Українська Церква має стати потужною і єдиною без розбрату і насильства.
– Які Ваші стосунки з Патріархом Московським Алексієм і митрополитом Володимиром?
– У нас нині нема ніяких стосунків – ні з Патріархом Алексієм, ні навіть з митрополитом Володимиром (Сабоданом), оскільки останній будь-які стосунки зі мною просто ігнорує. Наше об’єднання іде не зверху, а знизу: щодня збільшується по Україні кількість українських парафій. І нині ми маємо понад 3000 парафій, дві духовні академії, один богословський факультет, 5 духовних семінарій, 23 монастирі. Словом, наше об’єднання ми розпочали з простих віруючих – і це істинний шлях.
– Як православна Церква реагує на засилля різного роду сект, “братств”, новоявлених релігій?
– Тоталітарні секти володіють великими матеріальними коштами, тому мають можливість заполонити усі засоби масової інформації, насильно пропагувати свої догми, вручати свою літературу мільйонам людей. Найгірше те, що вони взяли за приціл нашу молодь, і ця “зомбуюча” діяльність паралізує мозок і почуття сотень тисяч молодих людей, особливо підлітків. І цьому, на жаль, сприяєте й ви, журналісти: за великі гроші ви даєте ефір і газетні шпальти сатанинським “вождям”. Не варто спокушатися грішми і за “чечевичну юшку” продавати своє первородство. Нині на зміну вщухлому “білому братству” прийшли представники сатанинської секти з Кореї. Напевно, у нас дуже слабке законодавство, якщо корейські емісари-зомбісти розгорнули тут таку бурхливу діяльність: у кожній газеті – оголошення про безплатну доставку їхньої “християнської” літератури, про масові сеанси “проповідників” по стадіонах, будинках культури тощо. Це єресь і відступ від канонів православ’я. Христос сказав: “Я є Істина”. Чому ж пророками хочуть бути корейці, голландці та ін.? Це не що інше, як злодіяння антихриста...
– Чому досі, уже три роки, триває такий нездоровий ажіотаж навколо проблеми поховання і перепоховання Патріарха Володимира (Романюка)?
– На превеликий жаль, смерть Святійшого Патріарха Володимира Москвою була використана для удару по українському православ’ю. Було заплановано Москвою ховати його не за канонами Української Церкви, а на Байковому кладовищі, що спричинило обурення мільйонів людей, і свідчення цьому – тодішня київська драма під час поховання Патріарха. І за цим стояло трагічне: захистити Українську Церкву чи поховати її разом з Патріархом. Ми вистояли. Після цього влада почала ставитися до нас по-іншому, і нині навколо нас об’єднується уся прогресивна українська інтелігенція. А місце поховання Патріарха Володимира стало місцем справжнього паломництва тисяч людей. Адже Софіївський заповідник, біля якого він спочиває, – то серце Києва.
– Яке враження справив на Вас Хмельницький?
– Ваше місто дуже затишне і чисте. Доброзичливі люди: мене зворушили жінки, котрі плакали від душі під час освячення наріжного каменя храму Різдва Христового. І я повезу до столиці найкращі враження про Національну прикордонну академію, де на дуже високому рівні здійснюється патріотичне виховання. Ми можемо бути спокійними, я переконаний, за наші українські кордони. І від щирого серця я вручив три патріарші премії трьом курсантам академії. Хай Господь благословляє Поділля і людей цієї благодатної землі...
 
Газета “Подільські вісті”, 23 липня 1998 р.,
Тетяна СЛОБОДЯНЮК