– Владико Філарет, після “кривавого вівторка” минув уже час, відбулися дев’ятини по смерті Патріарха Володимира. З дистанції часу, як можна оцінити те, що відбулося біля Святої Софії 18 липня?
– Трагедії не сталося б, якби уряд зрозумів, що Патріарх повинен бути похований на території Софійського собору. Тобто за нашою українською традицією. Якби цей дозвіл був даний, тоді ніякого протистояння не було б. Так, як не було цього протистояння на 9-й день, коли панахида пройшла спокійно, але позиція урядовців була непохитною, і сталося це зіткнення. Зіткнення, фактично, атеїстичного підходу і нашої української православної традиції.
Я хотів би наголосити на тому, що жодної провокації з боку Церкви, з боку похоронної процесії не було. І про це свідчить навіть такий факт: коли відчинилася брама під Софійською дзвіницею, то народ спочатку закричав: “Ура!” Тобто він думав, що розкрили браму для того, щоб поховати Патріарха на території Софії. А потім, коли вже побачили, що на них накинулись з кийками, то пішла вакханалія: побиття і духовенства, і журналістів, і віруючих.
Я хотів би ще звернути увагу на те, що там забили одного хлопчика. Але цього хлопчика зараз приховують, нібито його і не було. І зараз пустили чутки, що нібито він сам втопився. А мати його перебуває десь у психіатричній лікарні.
– Прізвище його відоме?
– Прізвище невідоме, і все це приховується. І тому треба зробити розслідування, куди подівся цей хлопчик?
– Владика, різні пішли чутки по Києву з приводу смерті Патріарха. Подейкують, що він помер не природною смертю. Що Ви сказали б для наших читачів коротенько про останні дні Патріарха, хто був біля його смертного одра, де і як це трапилось, і прокоментуйте, будь ласка, ці чутки.
– Я по телебаченню бачив і чув, як починають підігрівати пристрасті. Скажу чітко – Патріарх помер своєю смертю, це був у нього четвертий інфаркт. Попередній інфаркт був минулого року, коли він місяць лежав у реанімації. Його ледве врятували, він чотири місяці лікувався в Феофанії, потім був у санаторії.
Патріарх мав звичку вранці і ввечері прогулюватись у Ботанічному саду. Так було і в день смерті. З ним були лікарка і ще одна жінка, прізвища її не знаю. І був там ще його келійник із Феодосіївського монастиря. Він і розповів: коли вони сиділи на лавочці, Патріарх зітхнув і почав хилитися. Жінки, які були поряд з ним, викликали “швидку допомогу”, але було пізно: прибулі лікарі констатували, що він уже мертвий. Тіло його повезла міліція. Після цього духовенство наполягло, щоб повезти Патріарха у Феодосіївський монастир, щоб там відслужити панахиду. Після монастиря тіло відвезли в лікарню № 22 міста Києва, це навпроти Володимирського собору. Там провели розтин і медичну експертизу і встановили причину смерті: інфаркт.
Тому всі ці чутки, які зараз пускають, що нібито він помер не своєю смертю, не відповідають дійсності. Я думаю, що дехто хоче скористатися цією смертю в певних цілях.
– Владико, скажіть, будь ласка, події, які відбувалися навколо похорону Патріарха, згуртують Церкву, примирять конфесії, чи, навпаки, поглибиться розкол, так, як це пророкує Патріарх Московський Алексій?
– Я вважаю, що ці події – смерть Патріарха, а ще більше те, що сталося на Софійській площі, – об’єднають усі патріотичні й церковні сили, які виступають за незалежність Української Церкви. Що стосується Московського Патріархату в Україні і його керівництва у Москві, то вони заявляють, що це поглибить розкол. Отже, вони якоюсь мірою уже поєднують себе з тими силами, які боролися проти нашої Церкви.
– Але ж і в Москві не всі так думають.
– Не всі, про це свідчить оця телеграма від депутата Гліба Якуніна, яку я передаю Вашій газеті.
– І останнє. Яка позиція Священного Синоду і Ваша особиста з приводу місця поховання Патріарха? І чи вдасться знайти порозуміння з урядом? А якщо не вдасться, то які будуть дії далі?
– Позиція Синоду і всього єпископату вже висловлена. Ми подали заяву, своє рішення про те, що Патріарх повинен бути похований на території Софійського собору. Це наша тверда позиція і від цієї позиції ми не відступимо. Ми не будемо вже перепоховувати Патріарха в якесь інше місце. Якщо уряд не дозволить нам поховати Патріарха на території Софійського собору, то тоді він залишиться на тому місці, де його поховано.
 
Газета “Вечірній Київ”, 27 травня 1995 року