Жити надією
 
Кор.: Ваше високопреосвященство, досить суперечливі почуття охоплюють нас на порозі останнього десятиліття ХХ століття. Загроза ядерного знищення дещо відсунулась, і у відносинах між країнами відчутне значне потепління, але все-таки апокаліптичні настрої живучі. Якщо про те, що настане кінець світу, раніше можна було почути лише від літніх людей, які посилалися на священні книги, то тепер про це заговорила й молодь, щоправда, пов’язуючи його з пришестям інопланетян. Що ви думаєте з цього приводу? Чи не стане кінець нашого століття й справді кінцем світу?
– Кінця світу треба боятися, бо нині існує три загрози всьому живому. Перше – це ядерна зброя, яка, хоч і почала скорочуватись, але її ще достатньо для того, щоб знищити життя на Землі.
Друга загроза, екологічна, навіть страшніша, ніж перша, адже наслідки її важко уявити. І якщо ядерний удар навряд чи хтось наважиться завдати, розуміючи, чим це може закінчитися, то непоправної шкоди навколишньому середовищу люди продовжують бездумно завдавати і далі, хоча екологічна криза веде до знищення життя на Землі. І наближається ця загроза з кожним днем, з кожною годиною.
Третє, на наш погляд, найважливіше. Це занепад духовно-морального життя. Бо і перша, і друга загрози залежать від нашого морального стану. З точки зору християнського вчення, кінець світу настане тоді, коли людина, яка живе на Землі, духовно припинить своє існування. Якщо ми хочемо відкласти час загибелі світу, то повинні насамперед звернути увагу на своє моральне обличчя. Не потрібно перекладати свої гріхи на когось – чи на керівництво, чи на суспільство в цілому, або на втручання інопланетян.
Кор.: Чи можна сказати, що час, про який сказано в Біблії, маю на увазі повний розклад моральності людини, ще не настав?
– Поки що не настав, хоча є підстави говорити про початок кінця. Але якщо життя наше і далі йтиме так у всіх сферах, як воно зараз розвивається, то може всім нам прийти і кінець. Усе залежить від самої людини. Як сказано в Біблії, після Всесвітнього потопу залишився на Землі один лише Ной зі своєю сім’єю, тобто знищене було все людство, тому що воно загинуло морально.
Кор.: Новий рік – це, перш за все, свято, пов’язане з планами на майбутнє, якимись світлими сподіваннями. Коли б’ють куранти, ми намагаємося встигнути загадати щось найсокровенніше. Але скінчиться новорічна ніч, і ми зустрінемося все з тими ж невирішеними проблемами в побуті, економіці, політиці, які ніби віддзеркалюються в сумних, а інколи навіть агресивних обличчях наших співвітчизників. Що може стати в такій ситуації джерелом оптимізму й духовної наснаги!
– Справді, свято закінчиться, а труднощі не зникнуть водночас. Та для того, щоб вони не залишилися, щоб проблеми наші якось вирішувалися, замало зусиль лише керівництва чи народних депутатів. Треба, щоб кожен на своєму місці чесно виконував свої обов’язки.
Джерелом оптимізму повинна стати віра, бо людини без віри нема. Коли вона позбувається віри, то перестає бути людиною. Інша річ, що віра може бути різною: релігійною чи вірою в якісь інші високі ідеали. Для християн релігійна віра є тією основою, завдяки якій вони живуть у цьому світі, де нема на прилавках усього того, що потрібно людині, але це не заважає нам бути оптимістами і мати надію. Наша надія в тому, що існує вічне життя, хоче цього людина чи ні, вірить чи не вірить. Для християнина це джерело сили в боротьбі зі стражданнями, з неправдою, з тим навколишнім злом, яке нас оточує. Ні, він не примиряється з тим злом, він бореться і вірить, що перемога буде на його боці, тому що вірить у добро, яке завжди переможе.
Кор.: Мабуть, переважна більшість читачів піддає великому сумніву ту думку, що добро в житті, як ви кажете, завжди перемагає. Особливо важко зараз молоді, яка не має ідеалів.
– Так, високі ідеали, в які вірили багато людей, останнім часом істотно похитнулись. І все ж треба вірити в те, що можна побудувати на Землі справедливе й гуманне суспільство. Церква вірить у рай. Звичайно, рай ми ніколи не влаштуємо на Землі, тому що ми ніколи не позбавимося ні хвороб, ні смерті, а там, де смерть і хвороби, не може бути раю. Але можна побудувати таке життя, в якому людина почуватиметься затишно. В Євангелії сказано, що Царство Боже починається на землі. Тобто на землі можна побудувати відносне Царство Боже, де хоч і залишаться смерть і хвороби, але будуть існувати милосердя, любов, ввічливе ставлення однієї людини до іншої, терпіння та інші чесноти.
Кор.: Ваші побажання читачам нашої газети напередодні Нового року!
– Я побажав би читачам “Радянської України”, щоб кожен зазирнув у свою душу і зробив що-небудь для очищення своєї совісті від того накипу, який людина придбала за все своє життя або за рік, що минув.
 
О. Куц
(“Радянська Україна”, 1 січня 1990 р.)