Кожний християнин з відчуттям глибокої побожністі і співчуттям невинним мукам і стражданням Христа Спасителя  має пройти через Страсний тиждень – найголовнішими і найскорботнішими днями у Великому пості, що передують найрадіснішому святу Воскресіння Христового – святу нашого спасіння. Православна Церква встановила особливі богослужіння у Страсний тиждень, які спонукають християнина краще усвідомити завершальний момент спасіння людства від вічної загибелі.

Останній тиждень перед Великоднем носить назву Страсного, бо в цей час Церква згадує Страсті Христові. Через особливе значення і велич духовних спогадів та богослужінь Страсний тиждень не включений у богослужбове коло Великого посту, а стоїть окремо, як перехід від Святої Чотиридесятниці до Світлого Христового Воскресіння.

Головними з цих богослужінь, що будуть служитися у храмі Св. Димитрія Солунського є наступними:

Великий четвер, 13 квітня – спомин Таємної Вечері  і страстей Христових.

  • У цей день заснування Євхаристії зранку о 10:00 буде відслужена Божественна Літургія (сповідь о 9:00).
  • Ввечері  о 17:00 – Страсті Христові, служба з читаннями страсних Євангелій у яких згадується останні тяжкі години у земному житті нашого Спасителя. Початок Утрені з 12 Євангеліями (під час яких парафіяни тримають запалені свічки і згодом несуть їх у свої домівки, щоб нахрестити знак хреста на одвірках) о 17:00. Триватиме до 20:00.

Велика п’ятниця, 14 квітня – спомин хресної смерті Ісуса Христа.

  • Вечірня з виносом св. Плащаниці і читанням канону «Плач Богородиці» о 13:00 (триватиме до 14:30). Храм буде відчинений для поклоніння Плащаниці до 20:00

Велика субота, 15 квітня – переддень Воскресіння. Згадування перебування Господа тілом у гробі, а душею у пеклі, яке Він перемагає. День особливої передрадісної тиші у якому витає дух очікування найвеличнішої події.

  • Божественна літургія о 10:00 (сповідь о 9:00).

 

Протягом Страсної седмиці Церква послідовно згадує останні дні земного життя Господа Ісуса Христа.

Закінчилася свята чотиридесятниця Великого посту, та розпочався особливий передпасхальний період, який складається з Лазаревої суботи, Вербної неділі і Страсного тижня. Я, як і обіцяв, розпочинаю короткий опис кожного дня цього періоду, адже це були останні і дуже важливі дні в земному житті Ісуса Христа. Вони важливі і для тих, хто вважає себе послідовниками Христовими, тобто християнами, адже в ці дні здійснилося наше спасіння. Я був у тих місцях і можу коротко описати і показати прив’язку до місця де ставалися ці великі події, щоб ви краще розуміли цей надважливий період у Божій справі Спасіння людства. Я не претендую на енциклопедичну істину - розказую і показую лише те, що сам знаю, тож можу в чомусь трохи і помилитися. Тож, розпочнімо!

Закінчилася свята чотиридесятниця Великого посту, та розпочався особливий передпасхальний період, який складається з Лазаревої суботи, Вербної неділі і Страсного тижня. Це були останні і дуже важливі дні в земному житті Ісуса Христа. Вони важливі і для тих, хто вважає себе послідовниками Христовими, тобто християнами, і для тих, хто ще Його шукає, адже в ці дні здійснилося наше спасіння.

Лазарева субота.

Вифанія - невеличке поселення часів Ісуса Христа, яке знаходиться в пригороді Єрусалиму. Географічно Вифанія є зворотньою від Єрусалиму стороною Оливкової гори (Східна стіна Єрусалиського храму - долина Кедрон - Гефсиманія - Оливкова гора - Вифанія). Ісус, коли приходив до Єрусалиму зупинявся саме у Вифанії, бо там жили Його друзі, яких Він щиро любив. Серед них: сестри Марія і Марфа і їхній брат Лазар, якого Христос воскресив з мертвих. Це сталося незадовго до урочистого входу Христа у Єрусалим і набуло дуже великого розголосу по всьому Єрусалиму.
"Я є воскресіння і життя; хто вірує в Ме­не, якщо і помре, оживе. І ко­жен, хто живе і вірує в Мене, не пом­ре повік” (Ів. 11, 26) - промовив Ісус Марії перед тим, як підняти з мертвих чотириденного Лазаря, який помер, чотири дні пролежав і почав вже розкладатися, бо смерділо. Лише за одним покликом Христовим: "Лазарю, вийди" він постав із мертвих, ожив і прожив ще 30 років! 
Це чудо викликало надзвичайну людську реакцію, яку тойдешні жителі Єрусалиму проявили у хвалітній зустрічі Христа при славному вході до Святого міста (Вербна неділя). Адже Лазар був відомою людиною і багато хто був на його похоронах у передмісті Єрусалиму. І тут прийшов Той, Хто Своєю Любов'ю і Владою Творця воскресив людину, яка чотири дні вже розкладалася у гробі. Це чудо є свідченням того, що Ісус Христос є воскресінням і життям КОЖНОГО, хто повірить у Нього! Православна Церква суботу перед Вербною неділею називає “Лазаревою” і в богослужінні цього дня згадує цю величну подію, хоча сама подія сталася на декілька днів раніше.

За євангелієм від Івана, напередодні входу Господнього у Єрусалим у домі Симона прокаженого у Вифанії відбулося наступне: “Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, яко­го Він воскресив з мертвих. Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волос­сям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира” (Ів. 12, 1-4). Марія з Магдали помазала Христа миром на знак Його скорої смерті і того поспіху з я ким Його поховають перед пасхальним шабатом.

Саме у Вифанії в домі Лазаря і домі Симона прокаженого Ісус проводив ночі в усі останні дні до розп’яття. Ночував у Вифанії, а вдень приходив до Єрусалиму і проповідував великій кількості людей, адже розпочався передпасхальний період і юдею звідусіль тисячами приїздили до Єрусалимського храму. Невеликою дорогою, яка збереглася і до нині, обабіч якої стоїть Гефсиманія і храм Успіння Божої Матері, з Віфанії до Єрусалиму щоденно, з суботи до четверга, спускався і піднімався Ісус.

Нажаль, пройти тим самим шляхом, яким проходив Ісус з Вифанії до Єрусалиму зараз неможливо, адже на шляху (дуже близько до самої гробниці Лазаря) стоїть семиметрова стіна, яка розділяє Ізраїль від Палестини.
Хто хоче потрапити у Вифанію і побачити гробницю Лазаря і розкопки дому Симона прокаженного краще це зробити з туристичною групою, або на таксі з Єрусалиму (так спокійніше). Адже, нині це територія Палестини зони “А” (самої небезпечної, бо там немає ізраїльської військової і поліцейської присутності, про що на багатомовних червоних щитах попереджає при в’їзді до неї ізраїльська влада, яка “не несе відповідальності на цій території за ваше життя”). Зараз Вифанія називається Iezaria від слова “Лазар”.

 

Таємна Вечеря (четвер).

У передостанній день свого земного життя Ісус прийшов з Вифанії до Єрусалиму. Прийшов він з дому своїх друзів востаннє, та про це ніхто не знав окрім Нього. Апостоли знали, що Ісус хоче справити обряд Пасхи - юдейського свята у якому згадується про винищення єгипетських первенців і проходження повз ізраїльські сім’ї ангела смерті (в перекладі - “пройти повз”). Хоч четвер і не був днем Пасхи, але подорожуючим паломникам дозволялося його справляти раніше. Місцем для пасхи було вибрано на гора Сіон, яка межує зі стінами старого Єрусалиму. У великій світлиці апостоли приготували вечерю на якій Спаситель здійснив першу Таємну Вечерю - Літургію: “І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового За­віту, що за багатьох проли­вається на відпущення гріхів" (Мф. 26 26-28). З цієї світлиці Юда-зрадник побіг до первосвящеників, щоб видати їм Ісуса, а Спаситель пішов з учнями до Єлеонської (Оливкової) гори молитися.
Молився він в Гефсиманському саду і піт Його був, як краплини крові. Науковці кажуть, що це можливо при надзвичайних внутрішніх переживаннях. У Гефсиманії людська природа Ісуса страждала у передчутті страшних мук і смерті. Туди і пришов зрадних, щоб через свій “поцілунок Юди” вказати, хто з них Ісус.

Страсна П’ятниця.

Повели Ісуса в дім первосвященика Кайяфи, що на горі Сіон, на котрій перед цим проходила Таємна Вечеря, потім у Преторію до правителя Понтія Пилата, який хоч і шукав можливості відпусти Його, але страх втрати влади і взяття юдеями провини на себе допомогли йому, омивши свої руки, прийняти рішення віддати Ісуса на розіп’яття. Нині під землею Єрусалиму відкопана та сама Преторія - двір правителя де він судив Христа на ліфостротоні. 
Після знущання і бичування Христа повели на Голгофу. Тепер ця дорога в Єрусалимі називається “Віа делороса” з зупинками на тих місцях де Ісус падав, зустрічався з Матір’ю, втирався рушником Вероніки, передав хрест Симонові. Майже на кожній зупинці нині стоїть якась церква присвячена події з хресного шляху. На межі мурів тодішнього Єрусалиму зараз стоїть російське подвір’я у якому збереглися руїни тих самих воріт через Ісуса вивели за місто до Голгофи. Назваються вони “Поріг Судних врат”.
Голгофа - це невелике підвищення зі скелі на місці каменоломні з якої видобували камінь для будівництва. Саме на Голгофі римляни страчувати злочинців, бо те місце стояло повз дорогу, через яку проходили багато людей. Тож, виконання вироку слугувало, ще й повчальним елементом для мас. На Голгофі Ісуса прибили до хреста і, обабіч двох розіп’ятих розбійників, залишили помирати. І саме тут завершилася справа спасіння людства, коли Спаситель під тягарем гріхів ВСІХ людей “віддав дух”…
Передання каже, що саме під Голгофою похований Адам, череп якого був омитий кров’ю Другого Адама - Христа, яка стекла через новоутворену від землетрусу тріщину в скелі. Приділ Адама ми можемо побачити і нині у величному храмі Гробу Господнього, у якому розмістилися найбільші святині християнського світу: Голгофа, камінь (плита) помазання і сам гріб, куди поклали померлого Ісуса і де Він на третій день воскрес з мертвих. Також, під храмом у самій колишній каменоломні знаходиться місце куди були скинуті хрести після розп'яття. Все дуже близько і під однією стелею. Храм багато разів згорав та перебудовувався, але те, що було віднайдено і відтворено царицею Оленою на початку 4 ст. залишилося і до наших часів. Відчуття святості цього місця неймовірна! Усвідомлення, що ти торкаєшся каменів на яких Син Божий тебе спас перевертає твою свідомість! За ради цього хочеться знову і знову повертатися до Святої Землі.
Православне богослужіння Великого Четверга складається з Божественної Літургії вранці і особливої Ранньої з читанням 12 страсних євангелій ввечері - ця Рання є дуже важливою! Богослужіння Страсної П’ятниці присвячене смерті Христовій і складається з Царських часів, Вечірньої з виносом св. Плащаниці і Ранньої з похороном Спасителя. В цих богослужіннях дуже точно згадуються події двох останніх днів Спасителя. Кожен християнин на цих службах стає співучасником тих величних подій, заради яких Син Божий прийшов у світ.

Проведімо ці особливі дні по-особливому - у молитві, тиші і суворому пості, адже Христос помер саме кожного з нас, та із-за наших з вами гріхів!