Окрім того, що читання книг є, чи принаймні має бути, постійним супутником всякої адекватної та культурної людини, бо це є наш розвиток, поступ, ріст, у справі саме духовного читання у нас є ще один важливий пункт. Ми часто говоримо, що людина сотворена за образом і подобою Божою. При цьому, на жаль, забуваємо, що мова тут йде не про нас із вами, а про Адама – першу людину. У нас із вами все трохи по-іншому. Святі Отці нагадують, що після райського гріхопадіння у нас образ Божий залишився, але свою богоподібність ми втратили. Нам потрібно знову її здобути свідомою працею, що, власне, і є метою нашого життя на землі.

Спробуємо викласти хоча б приблизні розділи нашої християнської, православної бібліотеки. Якою вона повинна бути та, що читати в першу чергу?

1. Святе Писання. Немає сумніву, що першою книжкою в нашій бібліотеці повинна бути Свята Біблія. Тут потрібно як друковану, так і електронну версію. Друкована постійно має бути з нами, бо читання Біблії –  це необхідність щоденна. Тому, в неї має бути оптимальній, зручний розмір і добрий шрифт. Електрона версія дасть можливість швидкого пошуку, порівняння різних перекладів, коментарів, порівняння паралельних місць, тощо. На даний момент я особисто користуються перекладом Святого Писання святішого патріарха Філарета. Книжку колись він подарував мені сам, а електронний варіант для роботи за комп’ютером є за цим посиланням https://parafia.org.ua/biblioteka/svyate-pysmo/bibliya-upts-kp/ Для дослідників Слова важливо мати кілька перекладів, на різних мовах, щоб бачити тонкі лінгвістичні та богословські нюанси. Священикам також важливо мати підрядковий переклад і пару словників до нього. Сам я користуюся цим: http://www.bible.in.ua/underl/. Категоричної відповіді на питання, чи можна робити маркером, олівцем чи ручкою помітки в Біблії в мене немає. Як віруючі люди, ми молимося перед кожним читанням Святого Писання та навіть цілуємо палітурку книжки. І це вона стоїть на престолі у Вівтарі. Із іншого боку, раціоналізація вчення, біблійні студії неминуче вимагають позначок чи підкреслень опрацьованого матеріалу. Тому, здається, найкращий варіант – не сторінки Біблії креслити, а мати добрий записник чи молескін, який би на багато років став нашим нотатником і робочим зошитом для вивчення Слова Божого.

2. Богослужбові видання. Окремий жанр книг – богослужбові видання, молитвослови чи різного виду книги з текстами служб і песнеспівів. Кожен християнин,безперечно, має мати свій власний молитовник. І хоча православна традиція не заохочує під час загальних богослужб і відправ «слідкувати за книжкою», бо в цей час треба молитися і приймати участь у службі, все ж, для багатьох християн краще буде хоча б очами бути в книжці та на службі, а не літати думками деінде. Ранкове та вечірне правило, правило до Причастя та подячні молитви, канони інші чини поміщені в «Молитвослові». Чудове, трьохтомове видання Київською Патріархією «Акафістника» не має альтернативи для людей, які люблять молитися. Добре мати власний Часосолов і богослужбовий Псалтир. Електронні носії тут не завжди допоможуть – акумулятор вашого девайсу може розрядитися в самий непідходящий момент – під час молитви.  Тому, замість непотрібних вам речей, креще купляйте книжки, збирайте їх як великий спадок для себе й свого роду. Вчіться молитися, силуйте себе, розвивайте силу волі та поглиблюйте власні стосунки з Богом. На сайті «Наша Парафія» є безліч цінної інформації, молитовників і молитов, навіть більше ніж вам буде потрібно. https://parafia.org.ua/biblioteka/molytvy/

3. Основи Православ’я. Існує ціла низка вдалих і досупних видань, які містять у собі в виклад основ Православної віри. Із книжок українською мовою відсилаю до «Закону Божого» свящ.Серафима Слободського. Зверніть увагу, що вам потрібне видання саме Київської Патріархії. Там не тільки бездоганний український переклад, але й чудовий додаток – історія Української Церкви. Його немає в Почаївському виданні, написаному на «южнорусскому наречії російської імперії». Особисто мене дратує вживання там слів Іісус з двома літерами «І», якщо це суперечить правилам здорового глузду та українського правопису. Тим не менше, різниця в тих книжках – чудовий спосіб дізнатися про відхилення людей, які так роблять. Інша класна книжечка « Поширений катехизис православної церкви Христової» митрополита Михаїла (Хорошого) (http://diasporiana.org.ua/religiya/12490-mihayil-mitr-poshireniy-katehizis-pravoslavnoyi-tserkvi-hristovoyi/) . З неї навіть колись вивчили катезизис у духовних семінаріях. Скачуйте. В інтернеті можна її читати онлайн. З добрих книжок на російській мові – архиепископ Вениамин (Краснопевков-Румовский) «Новая Скрижаль». Є у вільному доступі, електронна книжка, неодноразово виходила друком. https://azbyka.ru/otechnik/Veniamin_Krasnopevkov_Rumovskij/novaja-skrizhal/ . Добра і назаслужено забута книжка мученика отця Олександра Меня «Таинство, слово и образ» http://www.alexandrmen.ru/books/tso/tso.html. Зять отця Олександра Шмемана –нині вже теж покійний отець Фома Хопко, свого часу, написав прекрасну книжку «Основы православия».: https://azbyka.ru/otechnik/Foma_Hopko/osnovy-pravoslavija/ раджу її всім. В інтернеті очевидно є в оригіналі на анлійській, і російською теж.

4. Догматичне богослів’я. У той час, коли різного роду «Катехизиси» та підручники «Закону Божого» маю своїми адресатами в першу чергу християнську молодь та людей, які лише роблять свої перші роки в храмі, існують видання, які подають інформацію про вчення Церкви на більш глибокому, фундаментальному рівні. Деякі з таких книг лягли в основу підручників для духовних семінарій і богословських академій. Деякі з них просто такими стали. Написані вони, зазвичай, більш складною мовою, вимагають необхідної інтелектуальної та богословської підготовки читача. До речі, це дуже важливий момент. Бачення богослів’я з цілком різних пластів духовної освіти може іноді відрізнятися кардинально. Іноді я отримую обурливі коментарі стосовно своїх текстів, оскільки нова інформація подана мною не вкладається у світогляд неофіта чи людини, які ніколи нічого не вивчала систематично і ґрунтовно. Ширина світогляду людини – це ширина сприйняття нею світу. Чи можна обійтися християнину знанням матеріалу «Закону Божого» прот.Серафима Слободського? На моє скромне переконання – все залежить від рівня самої людини. Якщо це вже старенька бабуся, яка не може одягнути на дві різні ноги дві однакові шкарпетки, то вимагати від неї ретельних богословських студій було б знущанням. Однак, якщо молода людина претендує на знання інтелектуала, у своїй мові постійно посилається на філософів чи інших світських вчених і авторитетів, вважає, що знає все на світі, але водночас не має пояснень елементарних речей, що базуються на християнському світобаченні, очевидно, їй варто було б попрацювати над собою інтелектуально. Найбільш сучасний якісний підручник вдався священику Олегу Давиденкову. Звісно, нічого свого автори таких книг не приносять – це завжди компіляції древніх текстів або вже існуючих праць релігійних письменників попередніх років. Тим не менше, завжди існують більш якісні компіляції та менш вдалі. Ці книги є у вільному доступі, але якщо комусь цікаве глибоке богослів’я – раджу починати з цієї книжки. https://azbyka.ru/otechnik/Oleg_Davydenkov/dogmaticheskoe-bogoslovie/. Інше видання зацікавило мене всвоєю оригінальністю. Вбитий в Росії священик Даниїл Сисоєв читав курс лекцій із догматичного богослів’я, який вийшов друком. І хоча за життя ми з ним не дуже ладнали (навіть трохи сварилися на богословські теми), все таки, я б хотів порекомендувати вам простудіювати його. Ця книжка є у вільному доступі в мережі, а також ще продається у багатьох книгарнях. https://azbyka.ru/otechnik/Daniil_Sysoev/kurs-lektsij-dogmaticheskoe-bogoslovie/. Наостанок, ви можете закріпити свої знання титанічною працею проф. Володимира Миколайовича Лосського – «Догматичне богослів’я» https://azbyka.ru/otechnik/Vladimir_Losskij/dogmaticheskoe-bogoslovie/. Якщо засвоєте – сміливо можете просити свого отця настоятеля допускати вас вести недільну школу на парафії.

5. Петерики та житійна література. Наступний розділ вашої майбутньої релігійної бібліотеки – різноманітні видання «Житій Святих» та «Патериків» – книг про життя та науку окремих святих отців. Найбільш відоме в наших краях зібрання «Четьїх міней» Димитрія Ростовського (Тупталенка). Його московський патріархат видає регулярно. Здається, в мережі можна знайти фрагменти. Хоча я не шукав – давно купив собі друковану версію, чому дуже радий. Але, сьогодні я б хотів порадити вам дві книжки, які мають бути у вас обов’язково. Перша – це «Києво-Печерський патерик». Це класика української житійної літератури, не знати яку величезна ганьба не тільки віруючим, але й всім агностикам і безбожниками, язичникам і представникам лгбт- спільноти України. Це наше, рідне. Як би його не прагнули вкрасти в нас мокшани. І друге видання – зовсім нове, навіть не закінчене. Я веду мову про книжку Ієромонаха Макарія Симонопетрського «Житія святих,укладені на Святій Горі Афон». Це кількатомове видання з’явилося на світ завдяки київському видавництву «Дух і літера». В мережі його немає й скоро не буде. Так, що треба купляти. Не дуже дешево, але воно варто того. http://duh-i-litera.com/zhytiya-svyatyh/ В мене самого поки немає. Але як тільки – так одразу. Дуже багато подібних видань у кожній Помісній Церкві. Але, починати треба зі свого. Дуже цінною книгою є «Отечник» святителя Ігнатія Брянчанинова. Але це не лише історії про життя отців, але і їх вислови та короткі науки. А це вже інший жанр і тема нового пункту нашої розмови.

6. Творіння святих отців. Особливий, і напевне, найбільший розділ всякої православної бібліотеки займають видання творів святих отців. І перш ніж я буду рекомендувати вам певні книги, хочу наголосити на тому, що твори Святих Отців – це надзвичайно концентрований продукт, який можна радити не далеко всім, але лише тим, хто вже засвоїв певні принципи духовного життя, знайомий з основами віровчення та має аналітичний склад розуму та досвід життя в Церкві. Справа в тому, що Святі Отці ніколи не писали послань грядущим поколінням, які будуть читати ці твори з мобільних девайсів. Вони просто проповідували Євангеліє та принципи духовного життя, актуальні для людей свого часу. При чому, найчастіше це були суто повчання монахів для монахів. У наш час читати чуже листування, в принципі, дозволено, але сприймати себе головним адресантом того листування може бути небезпечно, як для духу так і для вашої психічної системи. Тому, не абсолютно не забираючи цінностей творінь Святих Отців, слід категорично наголосити, що це твори для людей іншої епохи, іншого ритму життя, іншого стилю та зовнішніх умов і внутрішнього налаштування. Якщо ви не професійний богослов (не маєте систематичної духовної освіти), намагатися «жити за святими отцями» може бути небезпечно. Завжди читаючи древні тексти виписуйте незрозумілі чи двозначні місця в особливий зошит, а потім обговорюйте це зі своїм духівником або іншим досвідченим і освіченим священнослужителем. Власне, тут годиться згадати важливий принцип – чим ближчий нам святий історично, тим більше користі можуть принести нам його повчання та поради. Саме тому, в пору неофітства більше користі нам можуть принести твори та повчання священиків – наших сучасників, про що загадаємо трохи нижче.

Якщо ж ви вже маєте певні знання, кількарічний досвід активного життя в Церкві – читати Святих Отців треба, бо це мудрість не лише людська. Одним із найбільш популярних видань є хрестоматія під назвою «Добротолюбіє». Це п’ятитомна збірка творів Святих, які дійшла до нас уже в літературному та богословському опрацюванні св.Феофана Затворника. У тих творах міститься багато важливої і цінної інформації для людей, які не задовольняються вірою в «недільного бога». Книжки існують в словянській, українській та російських мові. Українською перекладали і УПЦ Київському Патріархаті і в УГКЦ. Не хочу нікого принижувати, але нашим перекладам до цього часу альтернатив, насправді, немає. А ще ці книги, які не тільки солідно виглядають у бібліотеці, необхідні для священиків, як підручник із аскетики, пасторології. Якщо ви досі не купили і не прочитали хоча б кілька трактатів із нього – ви точно священик? Взагалі, Київський Патріархат видав уже неймовірну кількість творів Святих Отців, які нині вільно продаються. Особисто я надаю перевагу електронним виданням – з ними працювати мені простіше. Для початківців ще можна порадити «Невидиму брань» Никодима Святогорця, «Ліствицю» Іоана Сінайського, всього Іоана Златоуста, деякі праці Василія Великого, св.Ігнатія Брянчанінова чи того ж Феофана Затворника. Зрештою, це коли у вас немає «Добротолюбія». У мережі цього добра стільки, що навіть не хочу рекламувати якийсь один ресурс.

7. Епістолярна спадщина, листи, щоденники, проповіді, нотатки. Скажу чесно, це мій улюблений розділ бібліотеки. Насправді, Святі Отці, і тим більш – добрі, ревні пастирі зажди мають, що розповісти своїм друзям чи парафіянам. При чому, ці священнослужителі не мусять навіть бути канонізованими. Отець Олександр Шмеман чи митрополит Антоній Сурожський вже давно стали класикою для людей, які не задовольняють сухі та часом надто сухі уроки Закону Божого. Раджу спробувати прочитати Щоденники отця Олександра Шмемана чи записки священика Олександра Єльчанінова. Цікаві та часто надзвичайно корисні лекції отця Олександра Меня. Листи Миколая Сербського чи Паїсія Святогорця. Книжка це дуже суб’єктивна річ, я її сприйняття залежить не тільки від автора, але й від самого читача.

8. Історія церкви. У світлі останніх подій я категоричну раджу переглянути книги Івана Федоровича Власовського Нарис історії Української Православної Церкви (http://chtyvo.org.ua/authors/Vlasovskyi_Ivan/) та Олександра Лотоцького – «Автокефалія». Обидва видання перевидавалися нещодавно нашою Церквою і мають ще десь продаватися. У популярному стилі багато книжок про історію України та Української Церкви написав митрополит Іларіон (Огієнко). Історія Вселенської Церкви може бути зрозуміла після читання книг Карташова, Поснова, Тальберга, тощо. На сайті Азбука.Ру – цілий розділ з цими виданнями ( https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/).

9. Апологетика, наука, богослів’я, сектознавство. Існує одна чудова богословська дисципліна, яка називається «Основне богослів’я», в сенсі «Апологетика». У той час, як ми знаємо, найголовнішим і найосновнішим богослів’ям є догматика. І для того, щоб розуміти про що я сказав, вам треба хоча б поверхово погортати кілька добрих книжок із богословських дисциплін. На початковому етапі вам буде достатньо книжки «Путь разума в поисках истины» професора Осіпова. Це ази, про які, як не дивно, крім нього чомусь мало хто писав. Якщо її прочитаєте, то можете братися за «Апологетику» проф.Зіньковського. Це вчений священик-емігрант із Хмельницького http://www.odinblago.ru/osnovnoe_bogoslovie/zenkovsky/ . Як би ми не ставилися до Дворкіна, але його «Сектознавство» це досить непогана книжка, яка б мала стояти якщо не в кожній квартирі, але охороняти наші під’їзди точно. Не знаю, яке вже за рахунком видання читають сучасні семінаристи. Книжка достойна, на відміну від автора.

10. Дитяча література. Я не знаю що порадити в цьому випадку. На парафіях Київського Патріархату з дітьми найбільш популярною є форма занять, яка розроблена у столичній недільній школі – «Чадо Боже». Вони видають достойні підручники, а також на сторінці є всі необхідні матеріали для вчителів. https://chado-bozhe.com.ua/. Важливо щоб книги для дітей не “сюсюкали” Богом, і не опускали Спасителя до комічного або коміксового вигляду, начебто цим роблячи зрозумілим дітям. Це не так. Діти розуміють про Бога, якщо їх не заплутувати ребусами, а говорити прямо.

Я категорично не раджу читати та навіть зберігати книжки, написані не православними авторами, якщо ви не є професійним богословом. Не дивлячись на те, що в таких виданнях цитується Святе Писання, згадується про Бога, віру та Церкву, ви маєте розуміти, що неправославні релігійні видання – це спеціально видана мапа (карта), яка веде людину в протилежному напрямку, ніж їй потрібно. Карта, яка заплутує людину, а не рятує. Якщо не маєте що читати – просто запишіться в світську бібліотеку. Іноді краще не читати нічого, аніж те, що може вас погубити, як православного християнина. У людських головах і так чимало сміття та вінегрету, а тут ще ви зі своїми Терезами і «Вартовими баштами».Так, я знаю про те, що є притча про розумну бджілку, яка збирає мед там, де лиш може. І про муху, яка в усьому шукає нечистоти. Вдумлива людина навіть у світському тексті зможе знайти чимало корисних речей. Дурень навіть із розумної книжки може винести тільки те, що йому звично. Все ж, явного лайна зберігати не потрібно, бо хтось через вашу безпечність  сприйме це за мед, і вас це буде на совісті.

Тому, складаючи добру бібліотеку краще помістить туди не лише церковні видання, а цікаві наукові, педагогічні, виховні твори. Там варто бути і «Маленькому принца» і «Діти пишуть Богу» Михайла Димова, Януш Корачак і, навіть, різні видання «Історії України», словники, підручники, уроки латини, української, грецької, єврейської мови, етики, тощо.

Джерело

На нашому сайті знаходиться одна з найбільших православних електронних бібліотек українською.
Перейти до бібліотеки можна за ПОСИЛАННЯМ.